1. Словник української мови в 11 томах

рипливий

РИПЛИ́ВИЙ, а, е. Який має, властивість рипіти.

По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів (Коцюб., І, 1955, 70);

В цю мить за високим тином садиби майнули круторогі воли, розчинилися рипливі ворота і перша мажа бажаної валки в’їхала на двір (Тулуб, Людолови, II, 1957, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипливий — рипли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рипливий — -а, -е. Який має властивість рипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипливий — РИПЛИ́ВИЙ, а, е. Який має, властивість рипіти. По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів (М. Коцюбинський); В цю мить за високим тином садиби майнули круторогі воли, розчинилися рипливі ворота і перша мажа бажаної валки в'їхала на двір (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. рипливий — Рипли́вий, -а, -е Скрипучій. Рипливий віз. МВ. ІІ. 14. Словник української мови Грінченка