рипливий
РИПЛИ́ВИЙ, а, е.
Який має, властивість рипіти.
По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів (М. Коцюбинський);
В цю мить за високим тином садиби майнули круторогі воли, розчинилися рипливі ворота і перша мажа бажаної валки в'їхала на двір (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рипливий — рипли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- рипливий — -а, -е. Який має властивість рипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипливий — РИПЛИ́ВИЙ, а, е. Який має, властивість рипіти. По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів (Коцюб., І, 1955, 70); В цю мить за високим тином садиби майнули круторогі воли... Словник української мови в 11 томах
- рипливий — Рипли́вий, -а, -е Скрипучій. Рипливий віз. МВ. ІІ. 14. Словник української мови Грінченка