рисувати
РИСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. що і без прям. дод. Те саме, що малюва́ти 1, 3, 4.
Хотів би я змалювати тобі краєвид на мечеть – та далебі не маю часу .. Та й по заході сонця годі рисувати (М. Коцюбинський);
Він справді заплакав. Сльози якось раптом полилися в нього з очей, і весь він став такий манюній-манюній. О, якби він був таким, яким рисував його жандар, – сильним, впливовим, непохитним, – вона б тоді говорила йому про святість правди на землі, про красу подвигу (Г. Хоткевич);
Вся гордість його була в тім, що от він уміє так добре бити. А Маруся й тепер не рисувала собі дійсних картин із тих слів, не бачила в тім биттю нічого, крім красної казки (Г. Хоткевич).
2. що. Креслити чимось по чому-небудь.
* Образно. Ще хтось там – на молу – сміється оком карим, Сльозу ховаючи, – а вже хисткі сліди Між хвилями стерно рисує шумовите... (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)