ритмомелодика
РИТМОМЕЛО́ДИКА, и, ж., лінгв.
Членування мови відповідно до певних інтонаційних та ритмічних моделей.
Прагнення народу до афористичності вислову, його невимушеної краси, жива ритмомелодика мови, багатоманітні її інтонації поєдналися в творчості Шевченка з високим мистецтвом генія (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)