ритмомелодика
РИТМОМЕЛО́ДИКА, и, ж., лінгв. Членування мови відповідно до певних інтонаційних та ритмічних моделей.
Прагнення народу до афористичності вислову, його невимушеної краси, жива ритмомелодика мови, багатоманітні її інтонації поєдналися в творчості Шевченка з високим мистецтвом генія (Мовозн., XVII, 1962, 21).
Словник української мови (СУМ-11)