риштак
РИШТА́К, а́, ч.
1. Жолоб, канава для стікання води.
З розгону перестрибнув [Васько] риштак з водою, а далі через леваду, навпрошки, в поле (М. Зарудний);
Гвардійці залягли – в приколійний риштак, просто по обочині рівного поля (Ю. Смолич);
Тепер колеса не стугоніли, залишаючи на грузькому шляху риштаки, які подекуди пірнали в калюжі (Є. Гуцало).
2. гірн. Похилий дощаний настил для спускання вугілля, видобутого у вибої.
Наваловідбійники відбивали вугілля й лопатами кидали його на риштаки (О. Донченко);
Валентин Георгійович показує нам деякі зразки: шахтарські каски, труби низького тиску, риштаки для транспортування вугілля, верхні кріплення для шахт... (з газ.);
// Металевий жолоб конвеєра, що застосовується в гірничій справі.
А ось, поглянь, – комбайн такий, що швидко, без зусилля рубає й сипле в риштаки потрощене вугілля (Н. Забіла).
3. буд. Те саме, що ришто́вання 1.
Товаришів гуртом і поодинці На риштаках я знову пізнаю (Л. Первомайський);
Бригадир .. Федір Федосійович, перед тим як забратися на риштаки свої, неодмінно якийсь час затримається у “низинному цеху” (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)