риштовання
РИШТО́ВАННЯ, РИШТУВА́ННЯ, я, с.
1. буд. Тимчасове дерев'яне або трубчасте обладнання, що встановлюється біля стін споруди під час її відбудови, ремонту, реставрації і т. ін.
Люди приставляли до стін риштовання (І. Нечуй-Левицький);
Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (В. Собко);
Дерев'яне риштовання, яке щільно обліплювало стіни, здавалось кліткою, одягненою на будинок (О. Донченко);
Він бував у Панорамі ще тоді, як її відбудовували, і потім, коли вже натягували полотна і ціла бригада художників малювала, повзаючи на стальних риштуваннях під високим склепінням (В. Кучер);
Цілий день вона носила цеглу і так налазилася по риштуваннях, що не могла триматися на ногах і спотикалася, як п'яна (С. Чорнобривець).
2. Тимчасовий дощаний настил на підвищенні; поміст.
На майдані перед замком вкопували риштовання задля огневих штук (О. Стороженко).
3. Тимчасове пристосування для підтримування чого-небудь у певному положенні.
– Як же там на війні? – Погано, Тимку... Людей убивають... А мене ось... – і Федот показав очима на біле риштування, на якому лежала загіпсована рука (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)