риштовання
РИШТО́ВАННЯ, РИШТУВА́ННЯ, я, с.
1. буд. Тимчасове дерев’яне або трубчасте обладнання, що встановлюється біля стін споруди під час її відбудови, ремонту, реставрації і т. ін.
Люди приставляли до стін риштовання (Н.-Лев., IV, 1956, 36);
Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (Собко, Шлях.., 1948, 95);
Дерев’яне риштовання, яке щільно обліплювало стіни, здавалось кліткою, одягненою на будинок (Донч., VI, 1957, 311);
Він бував у Панорамі ще тоді, як її відбудовували, і потім, коли вже натягували полотна і ціла бригада художників малювала, повзаючи на стальних риштуваннях під високим склепінням (Кучер, Прощай.., 1957, 286);
Цілий день вона носила цеглу і так налазилася по риштуваннях, що не могла триматися на ногах і спотикалася, як п’яна (Чорн., Визвол. земля, 1959, 73);
*Образно. Роман [О. Копиленка] «Народжується місто».. — правдива книга про сміливих, самовідданих людей, які на риштованнях першої п’ятирічки показували зразки трудового героїзму (Іст. укр. літ., II, 1956, 136).
2. Тимчасовий дощаний настил на підвищенні; поміст.
На майдані перед замком вкопували риштовання задля огневих штук (Стор., І, 1957, 370).
3. Тимчасове пристосування для підтримування чого-небудь у певному положенні.
— Як же там на війні? — Погано, Тимку… Людей убивають… А мене ось… — і Федот показав очима на біле риштування, на якому лежала загіпсована рука (Тют., Вир, 1964, 348).
Словник української мови (СУМ-11)