риштувати

РИШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. буд. Ставити, зводити риштовання для чого-небудь.

Скрізь робота кипить. Неспокійні, уперті в нас люди. Там риштують, а там Вже новий устає терикон (Г. Бойко).

2. кого, що, розм. Готувати, збирати, споряджати куди-небудь.

А ну лишень риштуй воза, бо завтра треба вже по снопи їхати (Сл. Б. Грінченка);

[Онися:] Іване, біда. Гайдамаків не вдалося замкнути в казармі, їх риштують у дорогу (Д. Бедзик);

// Забезпечувати, оснащувати і т. ін. що-небудь чимось.

Чайки і байдаки спускали, Гарматами риштовали [риштували], З широкого гирла Дніпрового випливали (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. риштувати — риштува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. риштувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., буд. Ставити, зводити риштовання для чого-небудь. 2》 перех., розм. Готувати, збирати, споряджати куди-небудь. || Забезпечувати, оснащувати і т. ін. що-небудь чимось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. риштувати — ГОТУВА́ТИ (доводити до готовності, робити придатним для вживання, використання), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИ, ГОТО́ВИТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, НАГОТО́ВЛЮВАТИ, НАГОТОВЛЯ́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, НАЛАШТО́ВУВАТИ, СПОРЯДЖА́ТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. риштувати — Риштува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. риштувати — РИШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1 неперех., буд. Ставити, зводити риштовання для чого-небудь. Скрізь робота кипить. Неспокійні, уперті в нас люди. Там риштують, а там Вже новий устає терикон (Бойко, Про 17 літ, 1958, 26). 2. перех., розм.  Словник української мови в 11 томах
6. риштувати — Риштува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Устраивать лѣса. 2) Снаряжать. Гармати да ковані вози в поход риштує. К. ЦН. 242. А ну лишень риштуй воза, бо завтра треба вже по снопи їхати. Канев. у. Заходиться риштувать вози в далекую дорогу. Шевч. 663. см. рихтувати.  Словник української мови Грінченка