роброн
РОБРО́Н, а, ч.
Старовинна жіноча сукня з криноліном.
Одна труна [в склепі] містила в собі роброни старого шовку, білий череп і волосся круг нього (Ю. Яновський);
Видно було компаньйонок в модних робронах, шалях і капелюшках з вуалями, панів у циліндрах (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)