роброн
РОБРО́Н, а, ч. Старовинна жіноча сукня з криноліном.
Одна труна [в склепі] містила в собі роброни старого шовку, білий череп і волосся круг нього (Ю. Янов., І, 1958, 88);
Видно було компаньйонок в модних робронах, шалях і капелюшках з вуалями, панів у циліндрах (Полт., Повість.., 1960, 602).
Словник української мови (СУМ-11)