родак
РОДА́К, а́, діал.
Родич.
[Василь:] Оце я зараз несу роботу в містечко та забіжу до писаря, він мені родак і щось-то вже він мені порадить! (М. Кропивницький);
– Їжте, скільки душа ваша запрагне. Тут вистачить і на вашу жінку, і на ваших діток, і на всеньких родаків, хоч їх у вас – батальйон! (О. Гончар);
– Змовилися проти нас Петричкові родаки, – сказала [Олена] Михайлові, який щойно взяв її до танцю (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)