родзинки
РОДЗИ́НКИ, нок, мн. (одн. родзи́нка, и, ж.).
1. Сушені ягоди винограду.
А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок, Он де клуня. А там мені І фіг і родзинок – Всього мені понадає І на руках носить (Т. Шевченко);
Його сріблясто чистий плов ледь-ледь парував на стяблі, шматки баранини спритно приховані рисом, усіяним золотистими родзинками (Іван Ле);
* У порівн. Темні очиці Амврозія Яківчука, втичені в пухке, біло-жовтаве обличчя, наче родзинки в тісто, прибирають вологого вигляду (Ірина Вільде).
2. перен. Те, що надає кому-, чому-небудь виняткової особливості, оригінальності.
Словник української мови (СУМ-20)