родини
РОДИ́НИ, ди́н, мн., розм.
1. Те саме, що поло́ги¹.
Через тиждень .. бариня вперше після родин зволоклася з постелі (Панас Мирний);
Мати молода твоя Не знесла родин; Так тепер і підеш ти По світу один (Я. Щоголів).
2. Святкування з нагоди народження дитини.
Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, – Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Л. Глібов);
[Риндичка (до старшини):] Еге, то ото ж, кажу, було в понеділок, а у вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової, старого Молочая невістки, а принесла вам попелясту курочку і прохала на родини (М. Кропивницький);
Артистку часто запрошували на родини, весілля, а то й просто в гості, і вона ніколи не відмовлялася від таких запрошень (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)