родини
РОДИ́НИ, ди́н, мн., розм.
1. Те саме, що поло́ги¹.
Через тиждень.. бариня вперше після родин зволоклася з постелі (Мирний, IV, 1955, 234);
Мати молода твоя Не знесла родин; Так тепер і підеш ти По світу один (Щог., Поезії, 1958, 175).
2. Святкування з нагоди народження дитини.
Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, — Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Гл., Вибр., 1951, 65);
[Риндичка (до старшини):] Еге, то ото ж, кажу, було в понеділок, а у вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової, старого Молочая невістки, і принесла вам попелясту курочку і прохала на родини (Кроп., І, 1958, 502);
Артистку часто запрошували на родини, весілля, а то й просто в гості, і вона ніколи не відмовлялася від таких запрошень (Мист., 1, 1956, 43).
День роди́н — день народження.
Досадно мені, що я не встиг поздоровити Юрка в день його родин (Коцюб., III, 1956, 407).
Словник української мови (СУМ-11)