родичка

РО́ДИЧКА, и, ж., кому, чия, кого.

Жін. до ро́дич 1.

– Чи варт вам устрявати у таке діло? Що вона вам – сестра, родичка? (Панас Мирний);

– А я думаю, що слід би до тітки найперше [поїхати]: вона ж моя найближча родичка і може образитись, коли її обминемо (Леся Українка);

Почали своє сімейне життя Тимко та Орися в чужій хаті, в чужих людей. Пустила їх на пожиток далека Орисина родичка – тітка Параска (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. родичка — ро́дичка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. родичка — -и, кому, чия, рідко кого. Жін. до родич 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. родичка — РО́ДИЧКА, и, ж., кому, чия, рідко кого. Жін. до ро́дич 1. — Чи варт вам устрявати у таке діло? Що вона вам — сестра, родичка? (Мирний, III, 1954, 168); — А я думаю, що слід би до тітки найперше [поїхати]: вона ж моя найближча родичка і може образитись...  Словник української мови в 11 томах
4. родичка — Ро́дичка, -ки ж. Родственница. Поблагословила молодих якась родичка замісто матері. Левиц. І. 333.  Словник української мови Грінченка