родичатися
РОДИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.
1. з ким. Вступати у родинні стосунки, зв'язки з ким-небудь.
Дуже не хотілося Матвієві втручатися в сердечні справи сина, а родичатися з Гузирями – ще дужче (С. Чорнобривець).
2. Підтримувати родинні стосунки, зв'язки, визнавати спорідненість з ким-небудь.
– Ну, вже тут, знаєш, не минеш і Дениса... Хоч ти його й не полюбляєш, та таки ж він тобі брат, то треба вам родичатися... (Б. Грінченко);
Стала [тітка Домаха] його невінчаною дружиною. Пан Безобразов мав невеличкий маєток .. Ні з ким із рідних тьоті Домахи не родичався (П. Панч).
3. перен. Ставати кому-небудь близьким, рідним звичками, поглядами і т. ін.; зближуватися з кимсь.
Свій комісар, своє село, як одна родина. Може, тому й призначають сторонню людину, щоб не родичався з нашим братом? (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)