родовід

РОДОВІ́Д, во́ду, ч.

1. Походження, послідовність, історія поколінь певного роду.

Рід Скшетуських не міг похвалитися старовинним родоводом (Іван Ле);

Майор запасу Дума говорить про дідів і прадідів, про родовід Рязанова (В. Логвиненко);

// Походження кого-небудь.

2. Дані про походження якої-небудь рослини або тварини.

Приїхав Муров. Громський водив його по фермах, називав кличку кожної корови й викладав весь її родовід (В. Земляк);

Займався [Швейк] тепер продажем псів, паскудних, нечистокровних потвор із родоводами, сфабрикованими його власною рукою (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// Походження якої-небудь рослини або тварини.

Найбільшу цінність має виноград Лабруска, від якого ведуть свій родовід багато які сорти, в тому числі й такі відомі, як Ізабелла, Лідія, Конкорд (з наук.-попул. літ.).

3. перен. Історія створення, виникнення, появи чого-небудь.

В багатших будинках запалювали гасову лампу. Вона веде свій родовід від звичайного каганця (з наук.-попул. літ.);

Небагато міст земної кулі можуть позмагатися з Києвом довжиною свого родоводу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. родовід — родові́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. родовід — Генеалогія; (предків) походження, історія, жм. лінія.  Словник синонімів Караванського
3. родовід — див. родина  Словник синонімів Вусика
4. родовід — [родов’ід] -воду, м. (на) -вод'і, мн. -водие, -вод'іў  Орфоепічний словник української мови
5. родовід — -воду, ч. 1》 Походження, послідовність, історія поколінь певного роду. || Походження кого-небудь. 2》 Дані про походження якої-небудь рослини або тварини. || Походження якої-небудь рослини або тварини. 3》 перен. Історія створення, виникнення, появи чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. родовід — ПОХО́ДЖЕННЯ (належність за народженням до певної національності, класу, місцевості тощо), РОДОВІ́Д, РІД, ПОРО́ДА, КРОВ (з означ. — належність за народженням до певної соціальної верстви); ГЕНЕАЛО́ГІЯ (історія роду).  Словник синонімів української мови
7. родовід — Родові́д, -во́ду, в -во́ді; -во́ди, -во́дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. родовід — РОДОВІ́Д, во́ду, ч. 1. Походження, послідовність, історія поколінь певного роду. Рід Скшетуських не міг похвалитися старовинним родоводом (Ле, Наливайко, 1957, 252); Майор запасу Дума говорить про дідів і прадідів, про родовід Рязанова (Логв.  Словник української мови в 11 томах
9. родовід — Родовід, -во́ду м. Родословіе. Книга родоводу Ісуса Христа. Єв. Мт. І. 1.  Словник української мови Грінченка