родовище
РОДО́ВИЩЕ, а, с.
Природне скупчення корисних копалин у будь-якій ділянці земної кори у величезній кількості.
Обрисувались лінії дивовижних озер, коронами спалахували діамантові родовища (М. Стельмах);
– Наше завдання не тільки відшукати родовища золота, але й описати ті глухі закутки сахалінської тайги (О. Донченко);
* Образно. Невичерпні родовища народної пісні.
△ Відкри́та розро́бка родо́вищ див. розро́бка;
(1) Гідротерма́льні родо́вища, геол. – поклади корисних копалин, що утворюються з осадків гарячих (гідротермальних) водних (гідротермальних) розчинів, які циркулюють у надрах Землі.
З гідротермальних родовищ добувають кольорові, рідкісні, благородні й радіоактивні метали, коштовне каміння тощо (з наук. літ.);
(2) Гіпотерма́льні родо́вища, геол. – поклади корисних копалин, що утворилися з гарячих мінеральних розчинів у надрах Землі на глибині до 10 км при температурі понад 300ºC;
(3) Епітерма́льні родо́вища, геол. – поклади корисних копалин, відкладені з гарячих мінеральних розчинів; Підзе́мна розро́бка родо́вищ див. розро́бка.
Словник української мови (СУМ-20)