розбазарювати
РОЗБАЗА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗБАЗА́РИТИ, рю, риш, док., що, розм.
Витрачати, роздавати і т. ін. що-небудь нерозсудливо, не по-господарському, не за призначенням.
– Господарство розбазарював? – Людей у старці пускав? (Ю. Яновський);
– Так от що, пане Лешнер, – продовжував майор, – дійте і далі так, як ви діяли. Готуйтесь ділити землю і слідкуйте, щоб управителі не розбазарили усього майна (В. Собко);
// перен. Безцільно, безглуздо витрачати (час, талант і т. ін.).
[Тарас:] А друга ультрацінна для нас річ, як ви кажете, – це той самий ентузіазм, що його ми принесли сюди з фронтів і не розгубили тут, не розбазарили його, а підкували наукою, теорією Маркса і Леніна (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)