розбовкувати
РОЗБО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБО́ВКАТИ, аю, аєш, док., розм.
Розголошувати якісь відомості, таємниці і т. ін.
[Лукерка:] Так я й сподівалась, Що це ти розбовкав. [Тиміш:] Та єй же єй, що ні (М. Кропивницький);
[Гиря:] Оддав хліб, тим і здобрій. Більше не дам!.. Бо ще понесеш якійсь симпатії, а вона й розбовкає на все село, що в мене є хліб... (М. Куліш);
Посиділа [Вінцусиха] недовго, бо, мабуть, поспішала розбовкати всім, що я повернувся з Америки таким самим злидарем, як і був (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)