розбомблений
РОЗБО́МБЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розбомби́ти 1.
Ніколи ще не бачив письменник так сильно розбомбленого міста (В. Собко);
Нічого певного не знає він про їхній смертний час, про те, як тонуло розбомблене фашистськими літаками транспортне судно (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Вони [шляхи] пролягали скрізь – не тільки через розбомблені мости і каламутні ріки, через палаючі села і міста, а й через потолочені хліба, через понівечені сади (І. Цюпа);
– Руїни, попіл, згарища, пустка, розбомблені міста і села, сироти, вдови.., але ми перемогли (Н. Рибак);
Було це у Польщі, на якомусь розбомбленому вокзалі (В. Козаченко);
// розбо́мблено, безос. пред.
– Переправу розбомблено. Починають знову [бомбити] (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)