розбороняти

РОЗБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗБОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., кого, що.

Силою примушувати відійти один від одного учасників бійки.

Обоє вони качались по підлозі, дужі, п'яні, злі. Гості кинулись їх розбороняти (А. Шиян);

– Припиніть! – тихо, пошепки кричав їм Юрко. – Припиніть! – Спробував їх розборонити, але вони міцно тримались один за одного (С. Добровольський);

// Мирити кого-небудь, втручаючись у суперечку.

Янко і Гарик розбороняли своїх надто запальних бійців, що готові були перейти до справжньої бійки (М. Трублаїні).

Значення в інших словниках

1. розбороняти — розбороня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбороняти — -яю, -яєш, недок., розборонити, -роню, -рониш, док., перех. Силою примушувати відійти один від одного учасників бійки. || Мирити кого-небудь, втручаючись у суперечку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбороняти — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь...  Словник синонімів української мови
4. розбороняти — РОЗБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗБОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех. Силою примушувати відійти один від одного учасників бійки. Обоє вони качались по підлозі, дужі, п’яні, злі. Гості кинулись їх розбороняти (Шиян, Баланда, 1957, 47); — Припиніть!...  Словник української мови в 11 томах
5. розбороняти — Розбороняти, -няю, -єш сов. в. розборони́ти, -ню́, -ниш, гл. Разводить, развести дерущихся. Ном. № 9450. Як позбивали перекупки одна одній очіпки та в коси повчеплювались, то ледві вже водою розборонено їх. Прил. у. Почнуть одна одну за коси тягать...  Словник української мови Грінченка