розбороняти

розбороня́ти

-яю, -яєш, недок., розборонити, -роню, -рониш, док., перех.

Силою примушувати відійти один від одного учасників бійки.

|| Мирити кого-небудь, втручаючись у суперечку.

Значення в інших словниках

1. розбороняти — розбороня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбороняти — РОЗБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗБОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., кого, що. Силою примушувати відійти один від одного учасників бійки. Обоє вони качались по підлозі, дужі, п'яні, злі. Гості кинулись їх розбороняти (А. Шиян); – Припиніть!...  Словник української мови у 20 томах
3. розбороняти — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь...  Словник синонімів української мови
4. розбороняти — РОЗБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗБОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех. Силою примушувати відійти один від одного учасників бійки. Обоє вони качались по підлозі, дужі, п’яні, злі. Гості кинулись їх розбороняти (Шиян, Баланда, 1957, 47); — Припиніть!...  Словник української мови в 11 томах
5. розбороняти — Розбороняти, -няю, -єш сов. в. розборони́ти, -ню́, -ниш, гл. Разводить, развести дерущихся. Ном. № 9450. Як позбивали перекупки одна одній очіпки та в коси повчеплювались, то ледві вже водою розборонено їх. Прил. у. Почнуть одна одну за коси тягать...  Словник української мови Грінченка