розбруньковуватися
РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗБРУ́НЬКНУТИСЯ, неться і РОЗБРУНЬКУВА́ТИСЯ, у́ється, док.
Виростаючи, розтулятися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).
От вийшли ви надвір, а Кармелюк підвів їх до молодої яблуньки, що саме розбрунькувалася (з переказу);
* Образно. Ще про віщось марила дівчина – про щось хороше, хвилююче, що дедалі дужче розбруньковувалось у теплих грудях (О. Донченко);
// Покриватися листям, квітами, сережками (про дерево).
Чудесний весняний день... Сонце... Ось-ось розбрунькнуться каштани... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)