розбруньковуватися
РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗБРУ́НЬКНУТИСЯ, неться і РОЗБРУНЬКУВА́ТИСЯ, у́ється, док. Виростаючи, розтулятися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).
*Образно. Ще про віщось марила дівчина — про щось хороше, хвилююче, що дедалі дужче розбруньковувалось у теплих грудях (Донч., II, 1956, 126);
// Покриватися листям, квітами, сережками (про дерево).
Чудесний весняний день… Сонце… Ось-ось розбрунькнуться каштани… (Вишня, I, 1956, 398).
Словник української мови (СУМ-11)