розбушований

РОЗБУШО́ВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розбушува́ти.

Зараз копиця була геть розбушована, наче біля неї щойно походив бугай (О. Гончар).

2. у знач. прикм. Який розбушувався, став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).

Вона вже бачила його десь на океанських просторах, серед апаратури в радіорубці, серед розбушованих хвиль, що б'ють аж на верхні палуби (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. розбушований — розбушо́ваний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбушований — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розбушований — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбушувати. 2》 у знач. прикм.Який розбушувався, став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розбушований — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
5. розбушований — РОЗБУШО́ВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбушува́ти. Зараз копиця була геть розбушована, наче біля неї щойно походив бугай (Гончар, Таврія, 1952, 284). 2. у знач. прикм. Який розбушувався, став бурхливим, неспокійним (про море, річку і...  Словник української мови в 11 томах