розвалькуватий

РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ, а, е, розм.

1. Позбавлений спритності в рухах; вайлуватий.

Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Панас Мирний);

// Позбавлений підтягнутості, недбалий (про позу).

Гість дивився на нього через стіл, сидячи все в тій же розвалькуватій позі (Ю. Бедзик).

2. Здійснюваний з перевалюванням, хитанням з боку на бік (про ходу).

Від будки назустріч машині розвалькуватою ходою ішов високий, кремезний чоловік (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. розвалькуватий — розва́лькуватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розвалькуватий — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
3. розвалькуватий — -а, -е. 1》 Позбавлений спритності у рухах; вайлуватий. || Позбавлений підтягнутості, недбалий (про позу). 2》 Здійснюваний з перевалюванням, хитанням з боку на бік (про ходу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розвалькуватий — НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розвалькуватий — РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ, а, е. 1. Позбавлений спритності у рухах; вайлуватий. Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Мирний, І, 1954, 339); // Позбавлений підтягнутості, недбалий (про позу).  Словник української мови в 11 томах