розводи
РОЗВО́ДИ, ів, мн.
Візерунчастий малюнок; візерунки.
Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (П. Панч);
На столі під саморобним, з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (М. Стельмах).
◇ (1) Розво́ди розво́дити / розвести́ з ким – не виявляти належної рішучості, наполегливості в чомусь; бути надто несміливим, делікатним.
– Ну як так можна! – казала я товаришці, – і чого ти розводи розводиш з тим попом? Яке він має право видавати тобі твої заслужені гроші по п'ятаку..? (Леся Українка);
Розво́дити / розвести́ розво́ди див. розво́дити.
Словник української мови (СУМ-20)