розвідини

РОЗВІ́ДИНИ, дин, мн.

1. Те саме, що ро́зві́дка 1.

Ухвалює [Еней] вийти І роздивитись кругом, до яких узбереж прибила їх непогода, .. Щоб по розвідинах друзям усе розповісти достоту (М. Зеров);

Обвішані бомбами, в ремінні, в заломлених шапках, вони [бандити] повільно стали наближатись до неї. – Куди розігналась? Десь із грудей, ніби не її голосом вимовлене, видихнулось: – До сестри. – Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (О. Гончар);

Так ось по весні майнув я до Києва на розвідини: яка надія на факультет журналістики втрапити (В. Дрозд).

2. етн., заст. Те саме, що розгля́дини 2.

Заручені Маруся Британова з Василем Мітлою. Вже Василь на ярмарок збиравсь молодій черевики купувати, вже Маруся сорочку для молодого одмірювала, аж надумалася баба Сикліта на розвідини їхати (Грицько Григоренко).

Значення в інших словниках

1. розвідини — розві́дини множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. розвідини — -дин, мн. 1》 Те саме, що розвідка III 1). 2》 етн. Те саме, що розглядини 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвідини — РО́ЗВІДКА (здобування відомостей про ворога, місцевість тощо), РОЗВІ́ДИНИ, ВИ́ВІДКИ розм., ЗВІ́ДИ діал., ЗВІ́ДИНИ діал.; ПО́ШУК, ПОШУКА́НКА розм. (із захопленням документів, полоненого тощо). (Спартак:) Генерал чекає на результати розвідки (Л.  Словник синонімів української мови
4. розвідини — РОЗВІ́ДИНИ, дин, мн. 1. Те саме, що ро́зві́дка³ 1. Ухвалює [Еней] вийти І роздивитись кругом, до яких узбереж прибила їх непогода,.. Щоб по розвідинах друзям усе розповісти достоту (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах