розвідувати
РОЗВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІ́ДАТИ, аю, аєш, док.
1. що і без дод. Здобувати відомості про супротивника, ворога або про місцевість, яку він займає.
Село Шпитьки притулилося під горою: ми, значить, під'їжджаємо, .. зупиняємось із метою розвідати (Ю. Яновський);
– Йому треба було розвідати, скільки у ворога танків і гармат (О. Донченко);
// про кого – що, розм. Дізнаватися про кого-, що-небудь, розпитуючи когось або спостерігаючи за кимсь, чимсь.
Вона почала стороною розвідувати про синові наміри, почала через людей переказувати, хай прийде, повиниться (Панас Мирний);
[Ада:] Ви будьте спокійні, я розвідувала вже, Івась дійсно був у лікарні так, як писали вам (Мирослав Ірчан);
Сиклета розвідала про діда Грицая й почала вчащати в його город, нібито на річку (І. Нечуй-Левицький).
2. що. Обстежувати, досліджувати, вивчати що-небудь з певною метою.
Розв'язуючи сучасні проблеми геології, нам доводиться часто глибоко розвідувати віддалене геологічне минуле нашої планети (з наук.-попул. літ.);
Розвідать берег вислав капітан двох моряків (І. Гончаренко);
// Шукати родовища корисних копалин.
[Поліна Павлівна (зітхнувши):] Що поробиш... Я теж з Аркадієм зустрічаюсь тільки за обідом. Так і в Сибіру було, на приїсках, і в Голодному степу, де він розвідував марганець, і тут... (Ю. Мокрієв);
Славна армія геологів розвідала великі запаси кам'яного вугілля, залізних і марганцевих руд, титану, ртуті, сірки і багато інших корисних копалин (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)