розгаратати
РОЗГАРАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм., рідко.
Розбити, розламати, розтрощити.
– Ви дуже намучилися, поки розбили мармурову дошку? – з цікавістю запитав Швейк замість відповіді. – Чи розгаратали її зразу? (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)