розгаратати
РОЗГАРАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм., рідко.
Розбити, розламати, розтрощити.
– Ви дуже намучилися, поки розбили мармурову дошку? – з цікавістю запитав Швейк замість відповіді. – Чи розгаратали її зразу? (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгаратати — розгара́та́ти вул. 1. розбити, знищити (ст)||розфалатати 2. сильно порізати (про глибоку рану)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт