розгарячений

РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розгарячи́ти.

Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (А. Хижняк);

// у знач. прикм.

Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м'яса. Він, мабуть, уже відчував у своїй розгаряченій пащеці теплу оленячу кров (М. Трублаїні);

В його розгаряченій уяві стали супротив себе два спорщики [сперечальники]: Жан і вуйко (І. Франко);

// розгаря́чено, безос. пред.

Полями розгарячено линув “ЗІС” тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (І. Гончаренко).

2. у знач. прикм., перен. Який розгарячився, став збудженим.

Він на розгаряченому коні козацькому рубає, рубає ненависних [ворогів] (Іван Ле);

Гуртом вийшли [хлопці] з хати. Свіже повітря охолодило розгарячені голови, і з новою силою залунала над селом пісня (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. розгарячений — розгаря́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розгарячений — див. запальний  Словник синонімів Вусика
3. розгарячений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгарячити. || розгарячено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Який розгарячився, став збудженим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгарячений — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил.  Словник синонімів української мови
5. розгарячений — РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгарячи́ти. Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 511); // У знач. прикм. Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м’яса.  Словник української мови в 11 томах