Великий тлумачний словник сучасної мови

розгарячений

розгаря́чений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгарячити.

|| розгарячено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм., перен. Який розгарячився, став збудженим.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розгарячений — розгаря́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. розгарячений — див. запальний  Словник синонімів Вусика
  3. розгарячений — РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгарячи́ти. Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (А. Хижняк); // у знач. прикм. Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м'яса.  Словник української мови у 20 томах
  4. розгарячений — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил.  Словник синонімів української мови
  5. розгарячений — РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгарячи́ти. Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 511); // У знач. прикм. Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м’яса.  Словник української мови в 11 томах