розглядини
РОЗГЛЯ́ДИНИ, дин, мн.
1. Дія за знач. розгляда́ти 1.
Така висока честь дуже не сподобалась Радюкові. Він бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркізами (І. Нечуй-Левицький);
Ні! Він піде в світ на розглядини, він власними очима подивиться – що там робиться? (П. Колесник);
Чайка не мав часу на розглядини, штовхнув надвірні двері, вилетів з них (П. Загребельний).
2. етн. Старовинний український обряд знайомства молодого і його рідні з молодою.
Довбишка виглянула в вікно й догадалася, що Кайдаші йдуть на розглядини (І. Нечуй-Левицький);
– Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)