розглядини
РОЗГЛЯ́ДИНИ, дин, мн.
1. Дія за знач. розгляда́ти 1.
Така висока честь дуже не сподобалась Радюкові. Він бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркізами (Н.-Лев., І, 1956, 559);
Ні! Він піде в світ на розглядини, він власними очима подивиться — що там робиться? (Кол., Терен.., 1959, 147);
Чайка не мав часу на розглядини, штовхнув надвірні двері, вилетів з них (Загреб., Шепіт, 1966, 398).
2. етн. Старовинний український обряд знайомства молодого і його рідні з молодою.
— Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини (Тют., Вир, 1964, 125).
Словник української мови (СУМ-11)