розгойдувати
РОЗГО́ЙДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОЙДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Штовхаючи вперед і назад, з боку на бік або вгору і вниз, розколихувати.
Північний вітер почав розгойдувати гілля (Дніпрова Чайка);
Дружинники вхопили товсту дубову колоду і, розгойдуючи, почали бити в двері (А. Хижняк);
Розгойдай трошки гойдалку, а потім ми самі будем гойдатися (П. Чубинський);
Жахливий вал підхопив баркас, розгойдав і кинув на скелі (З. Тулуб).
2. Розхитувати що-небудь ритмічними поштовхами.
Василько боязко наблизився до першої гармати й .. почав розгойдувати затвор (П. Панч);
Маленькими поштовхами можна розгойдати і перекинути величезну брилу (В. Собко).
3. перен., розм. Виводити із стану спокою, апатії, бездіяльності.
Думка .. про близьку зустріч з Олесею ще більше розгойдувала його настрій (М. Ю. Тарновський);
Хоч і не вперше Обушному доводилося працювати на селі, але Петрівку справді не так легко було розгойдати (І. Кириленко);
Ще звечора цими вулицями ходили дружні ватаги щедрівників. Урочистими співами так розгойдали село, що воно й досі не вгамувалося (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)