розгружувати
РОЗГРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРУЗИ́ТИ, гружу́, гру́зиш, док., рідко.
1. кого, що. Те саме, що розванта́жувати.
* Образно. Никанор стояв мовчазний, не знаходячи слів, щоб розгрузити душу (І. Микитенко).
2. тільки док., що і без дод. Зіпсувати ходьбою, їздою і т. ін. розмоклу від дощу дорогу або стежку.
Розгрузили так, що й до криниці не можна доступити (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)