розгрібати

РОЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗГРА́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш і діал. РОЗГРА́БАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Розгортати, розкидати що-небудь ногами, руками, лопатою, граблями і т. ін.

Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав (Л. Глібов);

Райко взяв паличку й став розгрібати багаття (С. Васильченко);

Як дика кицька пазурами, почала [Маріора] розграбувати пальцями землю під кущем (М. Коцюбинський);

Чорні, сиві смушеві шапки, жіночі хустки так і ворушаться, як ота комашня, коли розгребеш її гніздо (І. Нечуй-Левицький);

Софія розгребла в лунці землю (О. Донченко);

Курка не з'їсть, доки не розграбає (Номис).

2. тільки недок. Розгортати воду, пливучи.

Запрацював [Сеспель] руками, розгрібав і бурунив воду, а тіло однак безнадійно йшло на дно (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. розгрібати — розгріба́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. розгрібати — див. боронувати  Словник синонімів Вусика
3. розгрібати — -аю, -аєш і діал. розграбувати, -ую, -уєш, недок., розгребти, -бу, -беш і діал. розграбати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розгортати, розкидати що-небудь ногами, руками, лопатою, граблями і т. ін. 2》 тільки недок. Розгортати воду, пливучи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгрібати — Розгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; розгрі́баний; розгребти́, -гребу́, -гребе́ш, -гребу́ть; розгрі́б, -гребла́, -гребли́; розгрі́бши; розгре́бений  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розгрібати — РОЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗГРА́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш і діал. РОЗГРА́БАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Розгортати, розкидати що-небудь ногами, руками, лопатою, граблями і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
6. розгрібати — Розгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. розгребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Разгребать, разгресть. КС. 1883. VII. 587. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.  Словник української мови Грінченка