Значення в інших словниках
-
розгрібати —
розгріба́ти дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
-
розгрібати —
-аю, -аєш і діал. розграбувати, -ую, -уєш, недок., розгребти, -бу, -беш і діал. розграбати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розгортати, розкидати що-небудь ногами, руками, лопатою, граблями і т. ін. 2》 тільки недок. Розгортати воду, пливучи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розгрібати —
РОЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗГРА́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш і діал. РОЗГРА́БАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Розгортати, розкидати що-небудь ногами, руками, лопатою, граблями і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
-
розгрібати —
Розгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; розгрі́баний; розгребти́, -гребу́, -гребе́ш, -гребу́ть; розгрі́б, -гребла́, -гребли́; розгрі́бши; розгре́бений
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розгрібати —
РОЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗГРА́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш і діал. РОЗГРА́БАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Розгортати, розкидати що-небудь ногами, руками, лопатою, граблями і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
-
розгрібати —
Розгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. розгребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Разгребать, разгресть. КС. 1883. VII. 587. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.
Словник української мови Грінченка