розгуляний

РОЗГУ́ЛЯНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розгуля́ти.

Іноді корови, розгуляні за літо й розманіжені, ще заздалегідь накидали оком на іншого тура і полишали свого давнього вожака, щоб перескочити до нового обранця. Отоді й закипали криваві бої між володарями турячого царства, ревище стояло над пущею, ламалися дерева, летіла догори чорна земля, тріщали роги, дужчий долав слабшого (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Збуджений веселощами, гулянкою і т. ін.

Костик стає перед Даркою – розгуляний, червоний (Ірина Вільде);

// Який досяг у дії, вияві великої інтенсивності, сили.

Розгуляна стихія здавалась всемогутньою, паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (О. Гончар);

Гуде Черемош, несе на спінених хвилях, що лиш захопить, .. що зарве розгуляна вода (А. Крушельницький).

3. у знач. прикм. Який збільшив вагу на доброякісних кормах у природних умовах (про тварин).

Корови, розгуляні за літо й розманіжені, ще заздалегідь накидали оком на іншого тура і полишали свого давнього вожака (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. розгуляний — розгу́ляний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розгуляний — див. легковажний; непокірний; розпусник  Словник синонімів Вусика
3. розгуляний — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгуляти 2). 2》 у знач. прикм. Збуджений веселощами, гулянкою і т. ін. || Який досяг у дії, вияві великої інтенсивності, сили. 3》 у знач. прикм. Який збільшив вагу на доброякісних кормах у природних умовах (про тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгуляний — РОЗГУ́ЛЯНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгуля́ти 2. 2. у знач. прикм. Збуджений веселощами, гулянкою і т. ін. Костик стає перед Даркою — розгуляний, червоний (Вільде, Повнол.  Словник української мови в 11 томах