роздавлений
РОЗДА́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до роздави́ти.
Навесні пароплав був роздавлений кригою (з наук.-попул. літ.);
Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав на ньому плоти, той купався, а Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер люстром, замість люстерка, роздавленого в дорозі (О. Гончар);
[Шервуд:] Роздавлений, я не благаю про помилування. Але чому ж мені судилося помирати так повільно і в таких муках!.. (О. Левада);
// у знач. прикм.
Руку розняли – там лежав роздавлений рак (Панас Мирний);
Зареготав вітер. В страху останнім ревнули дерева, ріжущим [ріжучим] криком закричало роздавлене якесь звіря (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)