роздвоювати
РОЗДВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДВО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що.
1. Ділити на дві частини, роз'єднувати надвоє.
Уже щуку обскребла і роздвоїла (Сл. Б. Грінченка);
Ружинський уже встиг прорватися всередину й роздвоїв табір (Іван Ле).
2. перен. Позбавляти цілісності (почуття, ставлення, погляд); приводити до стану внутрішнього розладу.
[Ольга:] Мені добре у моєї нені, навіщо ж мені ще й друга? Я всім серцем кохаю мою неню, то чи зможу ж його роздвоїти? (М. Кропивницький);
Як клином, ця звістка роздвоїла страйкарів (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)