роздражнення

РОЗДРА́ЖНЕННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. роздражни́ти.

[Психіатр:] Найбільше стерегтися шкідливих впливів, нервових роздражнень, прикростей (Леся Українка);

– От тобі й на! – крикнув він [жандарм] у роздражненню [у роздражненні]. – Знов перешкода! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. роздражнення — роздра́жнення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. роздражнення — -я, с. Дія і стан за знач. роздражнити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздражнення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття й стан незадоволеної людини), НЕВДОВО́ЛЕННЯ, НЕДОГО́ДА рідше; ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., ДОСА́ДА (незадоволення з гіркотою, розчаруванням унаслідок якоїсь невдачі); РОЗДРАТУВА́ННЯ (РОЗДРАТО́ВАННЯ), РОЗДРА́ЖНЕННЯ заст.  Словник синонімів української мови
4. роздражнення — Роздра́жнення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. роздражнення — РОЗДРА́ЖНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. роздражни́ти. [Психіатр:] Найбільше стерегтися шкідливих впливів, нервових роздражнень, прикростей (Л. Укр., II, 1951, 65); От тобі й на! — крикнув він [жандарм] у роздражненню [у роздражненні]. — Знов перешкода! (Фр., II, 1950, 28).  Словник української мови в 11 томах