1. Словник української мови у 20 томах

роздражнення

РОЗДРА́ЖНЕННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. роздражни́ти.

[Психіатр:] Найбільше стерегтися шкідливих впливів, нервових роздражнень, прикростей (Леся Українка);

– От тобі й на! – крикнув він [жандарм] у роздражненню [у роздражненні]. – Знов перешкода! (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздражнення — роздра́жнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. роздражнення — -я, с. Дія і стан за знач. роздражнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роздражнення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття й стан незадоволеної людини), НЕВДОВО́ЛЕННЯ, НЕДОГО́ДА рідше; ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., ДОСА́ДА (незадоволення з гіркотою, розчаруванням унаслідок якоїсь невдачі); РОЗДРАТУВА́ННЯ (РОЗДРАТО́ВАННЯ), РОЗДРА́ЖНЕННЯ заст. Словник синонімів української мови
  4. роздражнення — Роздра́жнення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. роздражнення — РОЗДРА́ЖНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. роздражни́ти. [Психіатр:] Найбільше стерегтися шкідливих впливів, нервових роздражнень, прикростей (Л. Укр., II, 1951, 65); От тобі й на! — крикнув він [жандарм] у роздражненню [у роздражненні]. — Знов перешкода! (Фр., II, 1950, 28). Словник української мови в 11 томах