роздражнення
НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття й стан незадоволеної людини), НЕВДОВО́ЛЕННЯ, НЕДОГО́ДА рідше; ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., ДОСА́ДА (незадоволення з гіркотою, розчаруванням унаслідок якоїсь невдачі); РОЗДРАТУВА́ННЯ (РОЗДРАТО́ВАННЯ), РОЗДРА́ЖНЕННЯ заст. (гостре незадоволення зі злістю). Він менше за всіх відчував незадоволення з приводу невдатної експедиції (Г. Хоткевич); Підійшов бригадир.., на його клиноподібному обличчі — невдоволення, злість (О. Лупій); Якщо здолаєш збагнути, як мені хотілося поїхати, то зрозумієш цілком мою прикрість (М. Коцюбинський); Заремба з досадою насупив брови (О. Донченко); В голосі Савичева чулося нетерпіння і навіть стримане роздратування (Л. Первомайський); В її байдужому тоні ледве можна було помітити нотки не то роздражнення, не то образи (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- роздражнення — роздра́жнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- роздражнення — -я, с. Дія і стан за знач. роздражнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роздражнення — РОЗДРА́ЖНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. роздражни́ти. [Психіатр:] Найбільше стерегтися шкідливих впливів, нервових роздражнень, прикростей (Леся Українка); – От тобі й на! – крикнув він [жандарм] у роздражненню [у роздражненні]. – Знов перешкода! (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- роздражнення — Роздра́жнення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- роздражнення — РОЗДРА́ЖНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. роздражни́ти. [Психіатр:] Найбільше стерегтися шкідливих впливів, нервових роздражнень, прикростей (Л. Укр., II, 1951, 65); От тобі й на! — крикнув він [жандарм] у роздражненню [у роздражненні]. — Знов перешкода! (Фр., II, 1950, 28). Словник української мови в 11 томах