роздратований
РОЗДРАТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до роздратува́ти.
Майже навколішках ублагав [Варчук] роздратованого невдачею Круп'яка розділити банду: більшу частину пустити в село, а другу залишити в кущах (М. Стельмах);
Напившись, звірів [грек], очі його робилися червоними, як у роздратованого гарячим залізом барана (Григорій Тютюнник);
– Слухайте, ви!.. – вигукує [Марія], роздратована і на себе за свій переляк, і на нього за його нав'язливість (М. Слабошпицький);
// роздрато́вано, безос. пред.
Нема вже нічого і в Дуньки. Видко, що голод тільки роздратовано, але не втишено ні на крихту (В. Винниченко).
2. у знач. прикм. Який утратив спокій, вийшов з нормального стану.
Хуса похмурий, роздратований проходжується по світлиці нерівним кроком (Леся Українка);
Як гніздо роздратованих шершнів, гуділи опришки! (Г. Хоткевич);
Весь вечір був роздратований. Злий на себе, на матір, на весь білий світ (А. Дімаров);
// Який виражає роздратування.
– Варваро! Варваро-о! – почувся з столової роздратований голос пана Чубинського (М. Коцюбинський);
Вона глянула на Залізняка, на чудесний букет троянд, і на обличчі з'явилася роздратована гримаса (В. Собко);
// розм. Який пробудив або підсилив у кому-небудь якесь бажання, почуття і т. ін.
З казана здіймалася все густіше пара і, лоскочучи роздратований апетит, розходилася по хаті (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)