роздрукований
РОЗДРУКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до роздрукува́ти.
Вірш Бродського “На незалежність України”, роздрукований деякими київськими виданнями з магнітофонного запису, під оглядом мистецької вартости навряд чи заслуговує на включення до збірки авторових вибраних творів (О. Забужко);
Зрештою, загнаний у комп'ютер текст у нього є роздрукований на папері (з наук.-попул. літ.).
2. у знач. прикм. Який має вигляд друкованого тексту.
Роздрукована розмова підтвердила обґрунтованість існуючих і раніше підозр (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)