роздягатися

РОЗДЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗДЯГТИ́СЯ, РОЗДЯГНУ́ТИСЯ, дягну́ся, дя́гнешся; мин. ч. роздя́гся, дягла́ся, ло́ся і роздягну́вся, ну́лася, лося; док.

1. Знімати, скидати з себе одяг.

Не роздягаючись, не світячи, світла, Раїса впала на канапку в своїй світличці (М. Коцюбинський);

Доки гостя роздягалась, старий Рубан уважно розглядав дівчину (А. Шиян);

На березі Ганна роздяглася, Роздяглася, розкинулась На білій сорочці (Т. Шевченко);

Влітку в спеку Ляля, роздягнувшись, читала цілими днями (О. Гончар);

Тимко роздягся і приліг біля Марка (Григорій Тютюнник).

2. перен. Скидати з себе зелене вбрання (про дерева, землю і т. ін.).

Покалічений снарядами ліс роздягався передчасно і не з власної волі (С. Голованівський);

Молоді липи вже роздяглись й стояли голі, мов діти у своїй безсоромності (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. роздягатися — (знімати зі себе одяг) розбиратися, (пальто) скидати, знімати.  Словник синонімів Полюги
2. роздягатися — роздяга́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. роздягатися — -аюся, -аєшся, недок., роздягтися і роздягнутися, -дягнуся, -дягнешся; мин. ч. роздягся, -дяглася, -дяглося і роздягнувся, -нулася, -нулося; док. 1》 Знімати, скидати з себе одяг. 2》 перен. Скидати з себе зелене вбрання (про дерева, землю і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роздягатися — РОЗДЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗДЯГТИ́СЯ і РОЗДЯГНУ́ТИСЯ, дягну́ся, дя́гнешся; мин. ч. роздя́гся, дягла́ся, ло́ся і роздягну́вся, ну́лася, лося; док. 1. Знімати, скидати з себе одяг.  Словник української мови в 11 томах